Херсонський політехнічний коледж

Header image
  
СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ СЕРТИФІКОВАНА НА ВІДПОВІДНІСТЬ ДСТУ ISO 9001:2009 Реєстр системи сертифікації УкрСЕПРО № UA2.159.09395-15
 
 
 
 
Правова Абетка

19/06/2017

28 червня відзначатиметься 21-ша річниця Конституції України.

Джерелом права будь-якої держави є Конституція. Її ще називають Основним законом, який закладає підґрунтя організації і діяльності держави та формування у ній громадянського суспільства. Конституція – це своєрідний суспільний договір, у якому народ визначає основні напрямки свого подальшого розвитку та існування, гарантії прав та свобод громадян у суспільстві.

28 червня 1996 року Верховна Рада  України прийняла Основний Закон України –Конституцію, яка стала основою розбудови незалежної демократичної держави. Відповідно до прийнятої Конституції Україна є соціальною і незалежною, суверенною, правовою державою. Найвищою соціальною цінністю визнаються людина, її здоров’я і життя, гідність і честь. Президент є главою держави, а, відповідно, гарантом дотримання Конституції. День прийняття основного державного закону країни був заснований офіційним святом – Днем Конституції.

 

Історія прийняття Конституції України

Дискусії щодо необхідності якомога скоріше прийняти Основний Закон держави тривали з початку 90-х років. Так, у червні 1991 р. парламент прийняв концепцію майбутньої Конституції, створив Конституційну комісію. У липні 1992 р. на всенародне обговорення було внесено офіційний проект Конституції України. У жовтні 1993 р. до Верховної Ради був поданий доопрацьований проект Конституції України, а в листопаді 1994 р. була створена нова Конституційна комісія на чолі з Президентом України Л. Кучмою і Головою Верховної Ради О. Морозом. У червні 1995 р. між Верховною Радою України і Президентом України був укладений Конституційний договір терміном на один рік.

Одночасно з проектом Конституції, розробленим Конституційною комісією, почали пропонувати свої проекти політичні партії, окремі вчені. Протягом 1990-1996 pp. було запропоновано 15 проектів Конституції України.

Один із варіантів, запропонований фракцією комуністів, припускав збереження назви УРСР, відновлення радянської форми правління, обмеження прав Президента, входження України до нового Союзу. Обнародував свій проект і Конгрес українських націоналістів, що відстоював унітарну українську державу без збереження Кримом статусу автономії.

У суспільстві не було єдності щодо механізму прийняття Конституції (Конституційною асамблеєю чи Верховною Радою). Дискусії виникли також навколо форм державного правління в Україні (президентська, парламентська парламентсько-президентська,президентсько-парламентська республіка). Складними виявилися питанняконституційного визначення форм власності, принципів побудови парламенту, організації виборчої системи, питання державної мови і символіки тощо.

Основні дискусії викликали такі пункти:

·         поділ повноважень між гілками влади;

·         державна символіка;

·         проблема приватної власності;

·         статус Республіки Крим;

·         статус російської мови.

З метою доопрацювання Основного Закону України була сформована нова підкомісія у складі Конституційної комісії, яка в цілому підготувала оновлений проект, оприлюднений через три місяці – 24 лютого 1996 року. Проте у цьому документі знову були закріплені елементи моделі сильного політичного режиму, президентського правління, унітарна форма державного устрою і практично ліквідована система місцевого самоуправління, а головне – послаблені функції і діяльність парламенту.

На засіданні Конституційної комісії 11 березня 1996 року було розглянуто допрацьований проект Основного Закону і направлено до Верховної Ради. Тут у парламенській залі конституційний процес вийшов за його межі, викликавши значний резонанс у владних, партійних, суспільних колах. Дискусії набули найгостріших форм: вони визначили моменти протистояння між президентом і парламентом, політичними силами щодо того питання, в якому вигляді і як швидко потрібно приймати Конституцію.

У першому читанні 4 червня 1996 року проект Конституції істотно змінився в бік демократизації. У такій обстановці президент за підтримки Ради національної безпеки і Ради регіонів висловив незгоду зі змінами деяких положень в проекті. З метою збереження його редакції від 11 березня 1996 року Леонід Кучма підписав Указ про проведення в Україні Всеукраїнського референдуму. Таке рішення викликало неоднозначну реакцію в суспільстві. Київська міськрада фактично відмовила у фінансуванні такого заходу.

Основою для цього слугувала правова необгрунтованість заходів президента, оскільки проведення референдуму було можливе за участю підтримки його Верховною Радою і Закону "Про Всеукраїнський і місцевий референдуми".

З іншого боку, винесення на всенародне обговорення проекту від 11 березня 1996 року тоді, коли вже парламентом у першому читанні було прийнято законопроект від 4 червня 1996 року, виглядало нелогічно з політичної точки зору.

Продовжуючи обговорення проекту у другому і третьому читанні, 28 червня 1996 року парламентарі прийняли Конституцію України в цілому. "За" проголосували 338 народних депутатів, "проти" – 18, "утримались" – 5. Таким чином, було завершено етап конституційного закріплення Української держави. Прийняття Конституції України стало можливим завдяки політичному компромісу.

Конституція України складається з Преамбули, 15 розділів, 161 статті й 14 пунктів Перехідних положень.

Конституція України як вищий законодавчий акт визначила базові принципи організації вищих органів держави і місцевого самоврядування, їхні відносини та компетенцію, а також права, свободи й обов'язки громадян.

09/12/2015
«Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах»
– проголошує ст. 1 Універсальної Декларації прав людини ООН 1948 року

10 ГРУДНЯ - МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ  ПРАВ ЛЮДИНИ

          Щорічно 10 грудня в світі відзначають Міжнародний день захисту прав      людини. Ця дата була впроваджена Генеральною Асамблеєю ООН в 1950 році на честь прийняття 10 грудня 1948 року Загальної декларації з прав людини. Декларація стала першим світовим документом, що сформулював положення про права людини.

         Головна мета Міжнародного дня прав людини-   торжество в усьому світі понять свободи, безпеки й чесності людей по відношенню одне до одного. Сьогодні серед основних заходів, присвячених цьому дню, можна назвати засідання круглих столів, міжнародні конференції з питань дотримання прав людини, покази телевізійних програм відповідної тематики.

Емблема прав людини, поєднує

в собі два символи – птаха і руку.

          Загальна декларація прав людини, проголосила рівність всіх жителів планети перед законом. Людина, її життя і гідність, права та свободи визнано найвищою цінністю кожної держави. Проголошено, що всі люди рівні у своєму достоїнстві та правах. При цьому права та свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Вони належать кожній людині від самого народження й протягом усього життя, не залежать від волі держави, не даруються й не можуть бути скасовані. Будь-які угоди, спрямовані на обмеження прав людини, визнаються недійсними. Це – наше сьогодення, але цікаво прослідкувати, як саме наші пращури дійшли до розуміння того, що права людини слід захищати?
        Місію такого захисника взяла на себе міжнародна організація ООН. 1945 року, після закінчення Другої світової війни - найжахливішої і найжорстокішої війни за всю історію людства - народи багатьох країн вирішили, що задля збереження миру їм слід об'єднатися. Навіщо? Для того, щоб будь-які конфлікти та суперечки між країнами в подальшому вирішувались не воєнним шляхом, а мирним, за столом переговорів. Саме з цією метою 1945 року була створена Організація Об'єднаних Націй (ООН). До речі, одним із її засновників була Україна.А 1948 року держави, що увійшли до ООН, підписали Загальну декларацію прав людини - документ, у якому вони пообіцяли одна одній і своїм народам забезпечити громадянські права й свободи, рівність усіх перед законом, особисту недоторканність, свободу совісті, можливість дотримуватись своєї релігії й багато іншого.

           Загальна декларація прав людини - важливий і корисний документ. Але в ньому говориться про людей загалом - і жодного слова про дітей. Але ж діти потребують особливої уваги й захисту з боку держави.

           Саме тому 1989 року ООН прийняла окремий документ під назвою «Конвенція про права дитини». Конвенція - це міжнародна угода. У ній держави беруть зобов'язання дотримуватись прав кожної дитини. І наша держава також підписалася під цим документом, а значить - пообіцяла світові піклуватися про своїх маленьких громадян.

          Отже, від народження всі люди мають певні права, які гарантовані і захищаються державою. Їх потрібно знати й реалізовувати. Але важливо запам’ятати: поводитись слід так, щоб своєю поведінкою не порушувати прав іншої людини. Незнання закону не звільняє від відповідальності за вчинки, дії або бездіяльність.

 

ПАМ'ЯТАЙТЕ: ВАС НЕ ЗАЛИШАТЬ НАОДИНЦІ З БІДОЮ

Джерела інформації про права дитини в Інтернеті

ВОЕS

          ВОЕS - це безприбуткова організація з прав дитини, яка подає текст Конвенції про права дитини. http://www.bоеs.oгg

          Центр для дітей Європи. Центр для дітей Європи - це служба документації та інформації Програми для дітей Ради Європи. На сайті містяться документи діяльності Ради Європи, ООН та ЮНІСЕФ про права дитини. http://еuгосhild.glа.ас.uk/

          Мережа інформації про права дитини (СRIN). Це глобальна мережа організацій із прав дитини, яка сприяє реалізації Конвенції про права дитини. Цей сайт в Інтернеті містить великий обсяг інформації про права дитини. http://www.crin.org

          IСDС - міжнародний центр розвитку дитиня (ІСDС) під егідою ЮНІСЕФ є міжнародною базою знань і навчальним центром з питань прав дитини. На сайті міститься перелік публікацій у повному обсязі, а також у короткому викладі останні дані й тематика досліджень. http://www.unicef-icdc.org/welcome/

          ІСRС - caйт Міжнародною Комітету Червоного Хреста (IСRС) містить широкий перелік інформації з питань міжнародного гуманітарного права. http://www.icrc.org

          UNICEF - сайт Дитячого фонду ООН (UNICEF) містить широкий спектр інформації з питань прав дитини та зв'язків з Дитячим форумом «Голоси молоді». http://www.unicef.org

          Всесвітній рух в інтересах дітей. На веб-сайті www.un.org/russian/document/27 spec/ ви можете отримати інформацію від неурядових організацій про останні події в цій галузі.

          Центр соціальних служб для молоді - www.dcssm.gov.ua

 

29/04/2015
“…Права дитини
  Ти мусиш вивчити сумлінно.
  Це так потрібно, так важливо
  Напевно знати в наші дні:
  Коли з тобою справедливо
  Вчиняють, а коли і ні.
  Тож прочитай, завчи напам’ять.
  Порадь і друзям почитать.
  Хай прочитають тато й мама.
  Закони всім потрібно   знать!”.                                                           
                                                  І.Жиленко

          Життя інколи подає нам такі уроки, що ми волею-неволею починаємо відстоювати свої права, без яких ми – ніхто. Тому важливо сьогодні знати кожному хоча б ази правовоїабетки для захисту своїх прав.

          У статті 12 Конвенції ООН про права дитини, яку підписала і Україна, записано, що кожна дитина може вільно висловлювати власну думку та погляди.

          Справедливість у суспільстві на благо дітей – це закон законів.

          Дана правова Абеткаспрямованана попередження правопорушень, злочинів та нещасних випадків у підлітковому середовищі і підвищення правосвідомості студентівта їх батьків, педагогічних працівників та співробітників коледжу.Клуб «Феміда»хоче познайомитинаших студентівта всіх вище перерахованихз законами, за якими живуть усі люди нашої держави. Багато з цих законів вам уже, сподіваємося, добре відомі. Так, всі добре знають, що не можна переходити дорогу на червоний сигнал світлофора та не можна брати без дозволу чужі  речі. Мабуть, студентівцікавить, хто і чому встановив ці та інші правила? Чому люди повинні їх виконувати? Що буває, якщо хтось їх порушить? «Правова АБЕТКА»   відповістьна всі Ваші запитання.Постійне інформування правового клубу «Феміда»  допоможе студентам їх батькам, педагогічному колективу та співпрацівникам коледжу дізнатися більше про владні повноваження, державу, права та обов’язки громадян. Також вони знайдуть поради, які допоможуть їм у вирішенні та виході зі складних життєвих ситуацій.

Законодавство, що стосується неповнолітніх  

Конституція України:

Розділ II – Права, свободи та обов’язки людини і громадянина

Стаття 43.  (Кожен має право на працю)  

 - Використання праці жінок і неповнолітніх на  небезпечних  для їхнього здоров'я роботах  забороняється.

Стаття   51. (Про сім’ю)  

 - Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.  

 - Повнолітні  діти  зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Стаття  52.  (Діти)

 -        Діти  рівні  у  своїх  правах   незалежно    від походження, 

          а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.  

-         Будь-яке  насильство  над  дитиною   та    її    експлуатація переслідуються за законом.  

 -        Утримання  та  виховання  дітей-сиріт  і  дітей,  позбавлених батьківського  піклування,  покладається  на   державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.

Цивільно-правова відповідальність неповнолітніх

- За шкоду, заподіяну неповнолітнім, відповідають його батьки.

- Якщо неповнолітній заподіяв шкоду в той час, коли перебував під наглядом навчального закладу, то ця шкода відшкодовується навчальним закладом, якщо вони не доведуть, що шкода заподіяна не з їхньої вини.

- Якщо у неповнолітнього є кошти, або майно, то шкода відшкодовується у повному обсязі ним самим.

Захист честі та гідності особи

- Честь, гідність та ділова репутація захищається судом.

- Особа в праві вимагати судових спростувань відомостей, що не вимагають дійсності, або викладені неправдиво,

         які ганблять її честь, гідність чи ділову репутацію.

- За рішенням суду, такі відомості спростовуються у тому самому порядку, в якому були поширені.

- Моральна шкода має бути не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

 

Особливості праці неповнолітніх

* Суб`єктом трудових відносин може бути особа з 16 років, виняток- 15 років і учні з 14 років

* До 16 років на роботу не приймаються без згоди одного з батьків

* Обов`язковий модогляд, а в подальшому, до досягнення 21 року - щорічний

*  При прийнятті на роботу обов`язкова довідка про стан здоров`я 

* Для неповнолітніх не встановлюється випробування

* Мають право на скорочений робочий день:

 - від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень

- від 15 до 16 років та учні від 14 років які працюють під час канікул - 24 години на тиждень

- учні, які працюють в позаурочний час:  до 16 років - до 12 год. на тиждень; від 16 до 18 - до 18 год. на тиждень

* Щорічна відпустка 31 календарний день у літній період

* Встановлені граничні норми піднімання і перенесення речей

* Заборонена праця на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами.

         Адміністративне правопорушення

         Адміністративне правопорушення - протиправна винна (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

         Справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від 16 до 18 років, розглядають судді районних (міських) судів. За Кодексом України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року неповнолітні можуть нести відповідальність за такі діяння:

         - ухилення від медичного огляду;

         - дрібне розкрадання державного або колективного майна; 

         -  ухилення від відшкодування заподіяних збитків;

         - порушення доріг, загальних переїздів, пошкодження телефонів, торгівля з рук, дрібне хуліганство, розпивання                спиртних напоїв у громадських місцях і поява у нетверезому стані; 

         - азартні ігри, ворожіння у громадських місцях; зайняття проституцією; 

         -   порушення громадського порядку;

         - свідомо невірний виклик спецслужб; злісна непокора працівникам міліції та ін. 

          У протоколі про адміністративне порушення, який є доказом його вчинення і підставою для притягнення неповнолітнього до адміністративної відповідальності повинні бути зазначені: дата і місце складання, дані про посаду того, хто складав, дані про неповнолітнього, прізвища та адреси свідків (ст.254, 256).

         В окремих випадках протокол не складається, а платиться штраф:

          -  при безквитковому проїзді, за перевезення зайвої ручної поклажі;

          - при порушенні вимог щодо охорони видів рослин і тварин, занесених до Червової книги України, пожежної безпеки, правил користування засобами залізничного транспорту, правил безпеки руху на морському та річковому транспорті та ін. (ст.258). 

         Справи про адміністративні правопорушення розглядаються у 15-денний строк з дня отримання судом чи службовою особою протоколу про адміністративне правопорушення.

         Адміністративну відповідальність за правопорушення дітей несуть батьки у випадках, якщо неповнолітній не досягнув віку, з якого наступає адміністративна чи кримінальна відповідальність (14 або 16 років). За ухилення батьків від виконання покладених законом батьківських обов’язків передбачена адміністративна відповідальність згідно зі ст.184.

         Адміністративне затримання здійснюється, коли:

а) неповнолітній продовжує вчиняти адміністративне правопорушення; 
б) якщо необхідно встановити особу неповнолітнього при відсутності відповідних документів; 
в) для складання протоколу про адміністративне правопорушення, коли зробити це на місці вчиненняанемаємможливості;  
г)необхідно забезпечити своєчасний розгляд справи і виконання постанови про стягнення за правопорушення (ст.260).

          Про затримання неповнолітнього повідомляють батькам. Адміністративне затримання може тривати не більше 3 год. Якщо в стані сп’яніння – 3 години з часу витверезіння.

         Адміністративні стягнення розподіляються за видами:

         - попередження, штраф (штраф має бути сплачений неповнолітнім не пізніше 15 днів з дня отримання постанови про його накладання);

         - вилучення або конфіскація предмета, який став об’єктом правопорушення;

         - виправні роботи. 

         Захист прав неповнолітніх, які вчинили злочин, також має особливий характер. У ст.40 Конвенції ООН про права дитини зазначається, що держави-сторони визнають право кожної дитини, яка, як вважається, порушила кримінальне законодавство, звинувачується або вважається винною в його порушенні, на таке поводження, що сприяє розвитку в дитини почуття гідності та значущості, змінює в ній повагу до прав людини й основних свобод інших та при якому беруться до уваги вік дитини і сприяння її реінтеграції та виконання нею корисної ролі в суспільстві.

        Згідно зі ст. 62 Конституції України: "Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду”.

Останє поповнення : 2017-10-18